Петро Порошенко

Зустрівся з Тііною Інтельманн — новою Посолкою Естонії в Україні. Привітав з початком роботи в Києві.

Щиро вдячний Естонії за взірцеву підтримку України та внеском у нашу спільну безпеку. Говорили передусім про ППО, техніку та зброю усе, що посилює нашу оборону. А ще — про захист української економіки, енергетики та фінансів.

Обговорили й дипломатію — куди рухаються переговори і як наблизити мир. Вкотре наголосив, що першим кроком має бути повне й безумовне припинення вогню. Усе інше — потім. Водночас Україна має бути сильною — на полі бою й за столом переговорів. Від цього прямо залежить безпека Європи та світу.

Окрема тема — наш шлях до ЄС і реформи, без яких його не пройти: демократія, верховенство права, свобода слова, права опозиції, багатопартійний парламент. Бо єдність і демократія всередині країни так само важлива як і сила на фронті.

Домовилися регулярно підтримувати діалог.

Aitäh, Eesti!

Херсон повернувся додому рівно чотири роки тому.

Я добре памʼятаю як серед перших до міста заходили й наші Олександр Погребиський, Андрій Підлісний, Валерій Прозапас, Сергій Танасов та Сергій Сергєєв. Як вони кидали фотографії, як раділи люди навколо. І добре памʼятаю, яких зусиль це коштувало. Тоді ж усій країні відкрилася моторошна, але героїчна історія про подвиг Героїв Бузкового гаю. Коли десятки хлопців з ТрО, залишившись сам на сам із колоною ворожої броньованої техніки, намагалися захистити своє місто і... загинули.

Одразу після деокупації ми поїхали до Херсону, щоб допомогти людям, які так довго чекали на повернення України. Та обійняти Оксану Погомій і всю нашу херсонську команду.

Уже тоді було зрозуміло, що ворог не залишить місто у спокої. Херсон щодня потерпає від КАБів і дронових атак на цивільних, а життя людей постійно під загрозою. Ворог не пробачив херсонцям вірності Україні і відтоді цілодобово мститься їм з лівого берега.

Єдиним перепочинком за ці роки стали кілька днів, коли тривала операція в Олешках. У місті стало тихо, люди вийшли на вулиці без страху перед дронами. Червона зона над містом тимчасово зникла. Можна було прогулятися парком, відвести дитину до школи, забрати речі з квартир у небезпечних районах. І цей мир виявив, що росія здатна зупинитися. Але зупинити її можна лише мовою сили, якою чудово володіють наші Збройні Сили.

Ми вдячні їм і продовжуємо їх підтримувати, щоб у містах і селах України затих гуркіт ракет та артилерії, вулиці наповнилися дитячим сміхом і повернулося спокійне життя. Саме заради такого ранку сьогодні тримають оборону наші воїни.

У порожній залі парламенту вже давно не лунає слово «перемога». Всі втратили надію. Востаннє це слово лунало у Верховній Раді наприкінці 2024 року, коли зала вісімнадцять разів вставала для оплесків. Тоді затвердили «план перемоги», а про саму перемогу забули.

Але я хочу наголосити, що перемога можлива. І перемога для України — це членство України в Європейському Союзі, яке залежить від ефективної роботи парламенту та уряду.

Ми маємо не імітувати реформи, як того хоче дехто з монобільшості, а виконати ті зобов’язання, які взяли на себе. Незалежна прокуратура, незалежна СБУ, повне перезавантаження ДБР із залученням іноземних експертів. Саме так, як у 2015 році ми формували НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд.

Переконаний, що початок переговорів про членство став можливим завдяки жертовності українців у Бучі, Ірпені, Маріуполі, Бахмуті... Але що Україна пропонує Європейському Союзу зараз? Карфаген? Мафію? Бандитів?

Учора в цій залі я закликав запросити керівництво СБУ, Національної поліції, ДБР і Прокуратури та заслухати, як усе це стало можливим. А також як не допустити цього в майбутньому. Сьогодні це блокується і не вноситься до порядку денного.

Учора стало відомо, що Молдову на шляху до Європейського Союзу можуть від’єднати від нас і приєднати до Чорногорії. Тоді нам доведеться змагатися за членство хіба що з Монголією.

Вимагаємо негайно ухвалити закони про прокуратуру, перезавантажити ДБР, ухвалити антикорупційну стратегію і не ставити під загрозу вступ до Євросоюзу. Це і є перемога України та Європи над росією.

Колись у юності я паралельно вступив на дві спеціальності — міжнародну економіку у Києві та мореплавство в Одесі. Довго ходив і думав, що ж обрати. Так я і став економістом-міжнародником)

А молоді, яка сьогодні вагається, чи ту стежку обрала, раджу завжди обирати те, до чого лежить душа!

Ми повернулися з колегами з Брюсселю, де ухвалили вікопомний Enlargement Report. І у мене складається враження, що їх ухвалили два. Один — для всього світу, а інший — для керівництва держави і парламенту. Згідно зі звітом, Україна, на відміну від Чорногорії, Албанії та Молдови, не зафіксувала дату завершення переговорів про закриття кластерів і вступ до Європейського Союзу. Єдина з чотирьох держав.

Керівництво держави не бачить, що на відміну від трьох інших держав, Україна не виконала план реформ. Перед Україною зараз увімкнули жовте світло. На щастя, не червоне. Але саме від дій парламенту та Уряду залежить, щоб рух до ЄС не зупинився на цій стадії.

У Європі нам усім ставлять запитання: чи можете пояснити, що таке «Карфаген»?

Це вже не корупція і не крадіжка грошей. Це зрощення державної влади з бандитами. Це перехід правоохоронних органів на бік бандитизму. Це вбивство і каліцтво мирних громадян не лише путіним, а й правоохоронними органами держави.

Підтримую лідерів фракцій і вдячний їм за те, що сьогодні вони вимагали розпочати цей день із заслуховування керівників правоохоронних органів, причетних до «Карфагену». А також наполягали на їх негайному відстороненні, щоб вони не мали можливості впливати на хід розслідування.